Cejfdg

loveddogs.blogspot.com

Природа України - таку красу варто захистити!

Природа України - таку красу варто захистити

https://drive.google.com/file/d/0B0CWfeG5i5dueUNUSVFPRE12MkU/view?usp=sharing

Ріпак. Автор невідомий

Природа України славиться у всьому світі своєю красою. Мальовничі пейзажі, соковита рослинність, синє небо - все це ми маємо змогу спостерігати на власні очі, оскільки нам, українцям, пощастило жити на цій родючій землі. Нехай кожен з нас насолоджується чудовими краєвидами нашої Батьківщини і нехай у кожному серці з'явиться бажання захистити таку гарну, але таку беззахисну природу України.

Хатинка в Карпатах. Автор невідомий

Святогір'я. Автор Ігор Мелекесцев

Червень. Автор Ігор Меліка

Квітень. Автор Ігор Меліка

Верба. Автор Наталя Володько

Пшениця. Автор невідомий

Весняна прикраса. Автор Олександр Мунілкін

Святогір'я. Автор Ігор Мелекесцев

Пшениця. Автор невідомий

Луг. Автор невідомий

Буковецька, літня. Автор Ігор Меліка

Ромашкове поле. Автор Наталя Володько

Перед бурею. Автор Ольга Холмова

Лелека. Автор Ніл Шакілов

Веселка над печенізькими лугами. Автор Ніл Шакілов

Карпати, ранок. Автор Олександр Котенко

Свидовецькі трави. Автор Леонід Тіт

Крим. Автор Ігор Меліка

Крим. Автор Леонід Тіт

В очікуванні новорічного дива. Автор Леонід Тіт

Крокуси. Автор Леонід Тіт

Місце для життя. Автор Дмитро Мойсеєнко

Ґорґани. Автор Ігор Меліка

Святогір'я. Автор Ігор Мелекесцев

Квіти в нашому житті!

Квіти Червоної книги’

Рябчик гірський із Червоної книги України

Рябчик гірський (лат. Fritillaria montana Hoppe) – це багаторічна, цибулинна, трав’яниста рослина із коротким вегетаційним періодом, яка належить

Тюльпан Шренка – опис і фото

У різних куточках Європи і Азії росте понад сто видів різних тюльпанів. Але найпершим з них люди почали вирощувати в своїх садах тюльпан Шренка.

Любка дволиста з Червоної книги

Любка дволиста відноситься до родини Зозулинцевих. Вперше рослину було описано в 1817 році, в наслідок чого вона отримала наукову назву Platanthera bifolia,

Помешкання добрих і щиросердних людей завжди видно здалеку. Там буяють зеленим листям і яскравим квітом рослини. Вони можуть радувати наш зір у невеликому палісаднику, в прилаштованому на балконі ящику чи просто на підвіконні. Малесенькі незабудки і витончені троянди однаково привабливі. Щедро нам дарують свій аромат біленькі скромні квіти жасмину і розкішні півонії. Кожна квітка — це окраса нашого життя.Той, хто любить квіти, піклується про них, знає, що у рослин також є душа. Вони дуже чутливі і вміють віддано любити людину, яка не шкодує праці і часу, щоб за ними доглядати.Квіти дарують нам не тільки свою красу. Вони — частинка всієї живої зеленої природи, завдяки якій ми маємо змогу дихати чистим повітрям. Адже рослинність, яка прикрашає нашу Землю, часто називають легенями планети.

А ще у квітів є особливе багатство — цілющі лікарські властивості. Ціла скарбничка природи схована у кожній, навіть найменшій квіточці. Іноді ми навіть не здогадуємося, що найпростіші лісові, польові, лугові квіти — справжні лікарі. Тендітні рожеві дзвоники наперстянки лікують серце. Духмяний цвіт липи допомагає здолати температуру під час грипу та інших вірусних захворювань. Розсипані фіолетовими краплями на полі сокирки один з найкращих засобів для лікування очей.
Завжди під рукою у нас домашні квіти, які прикрашають оселю. І вони також наші природні помічники, які не тільки звеселяють житло зеленою барвою, своїм цвітом, але й поліпшують мікроклімат, допомагають зняти стрес.
Хто з нас не знає такої рослини, як алое? її часто називають квіткою, хоч має лише колючі листки. Але алое також квітка. Тільки цвіте дуже рідко. Зате лікує нас від багатьох хвороб, навіть душевних. Коли маємо поганий настрій, відчуваємо втому, варто трішки посидіти біля цієї кімнатної рослини, щоб поліпшилося самопочуття.
Це тільки один приклад нашого спілкування з квітами. Навести їх можна безліч. Треба тільки прислухатися і придивлятися до природи, яка нас оточує.

Квіти — очі природи

Помешкання добрих і щиросердних людей завжди видно здалеку. Там буяють зеленим листям і яскравим квітом рослини. Вони можуть радувати наш зір у невеликому палісаднику, в прилаштованому на балконі ящику чи просто на підвіконні. Малесенькі незабудки і витончені троянди однаково привабливі. Щедро нам дарують свій аромат біленькі скромні квіти жасмину і розкішні півонії. Кожна квітка — це окраса нашого життя.

Той, хто любить квіти, піклується про них, знає, що у рослин також є душа. Вони дуже чутливі і вміють віддано любити людину, яка не шкодує праці і часу, щоб за ними доглядати.

Квіти дарують нам не тільки свою красу. Вони — частинка всієї живої зеленої природи, завдяки якій ми маємо змогу дихати чистим повітрям. Адже рослинність, яка прикрашає нашу Землю, часто називають легенями планети.

А ще у квітів є особливе багатство — цілющі лікарські властивості. Ціла скарбничка природи схована у кожній, навіть найменшій квіточці. Іноді ми навіть не здогадуємося, що найпростіші лісові, польові, лугові квіти — справжні лікарі. Тендітні рожеві дзвоники наперстянки лікують серце. Духмяний цвіт

липи допомагає здолати температуру під час грипу та інших вірусних захворювань. Розсипані фіолетовими краплями на полі сокирки один з найкращих засобів для лікування очей.

Завжди під рукою у нас домашні квіти, які прикрашають оселю. І вони також наші природні помічники, які не тільки звеселяють житло зеленою барвою, своїм цвітом, але й поліпшують мікроклімат, допомагають зняти стрес.

Хто з нас не знає такої рослини, як алое? її часто називають квіткою, хоч має лише колючі листки. Але алое також квітка. Тільки цвіте дуже рідко. Зате лікує нас від багатьох хвороб, навіть душевних. Коли маємо поганий настрій, відчуваємо втому, варто трішки посидіти біля цієї кімнатної рослини, щоб поліпшилося самопочуття.

Це тільки один приклад нашого спілкування з квітами. Навести їх можна безліч. Треба тільки прислухатися і придивлятися до природи, яка нас оточує.

Твори добро!

Людям з давніх-давен відома свята істина - допоможи ближньому. Благодійність, доброчинність притаманна людям великої і досконалої душі - даємо, тому, що нам дано. Що може буде простішим і чистішим від такого бажання допомогти ближньому. Добро вимірюється чесною мірою, якщо воно іде від щирого серця.

Не говори про доброту, коли ти сам нею не сяєш,

Коли у радощах витаєш, забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Люди, їх мільйони... Всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

Так, життя кожної людини–це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними кольорами, як у пісні „червоне - то любов, а чорне - то журба”...

А й справді, кожне життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Тому, щоб усе було, як задумано, кожна людина повинна замислитись: «Що вона може для цього зробити?» Кожен, напевне, хоче жити в світі, де панує мир та злагода, але, на жаль, це все - утопія. Безперечно, всі прагнуть кращого життя, але не кожен прагне до цього. Дехто робить шляхетні вчинки, але це для піару, щоб бути "білим та пухнастим" в очах людей. Завжди за добрі справи людина чекає на винагороду, та це не правильно. За таких умов, ваш вчинок не принесе нікому користі. Але хіба це когось хвилює? У більшості випадків - ні.

Та іноді зустрічаються люди, яким не байдужа доля інших. Вони є життєрадісними і, зазвичай, обирають професії, які служать людям. Це вчителі, лікарі, психологи... 

Тому, кожна людина, яка гідна цього звання повинна допомагати іншим - і тоді вона буде по-справжньому щасливою.

Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Нехай твоя зламається рука,
Що за добро добра собі чека!
Добро твориться просто – ні за так.
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в’ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.
Хай сіє зерна скрізь метка рука,
І в океан добра тече ріка,
І не зросте із нього ковила…
Лиш так змагаймо океани зла…

Людське життя коротке і дається воно тільки раз. І кожному потрібно намагатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки.

На виховній годині учні мали змогу розповісти про свої добрі справи, поговорити про одиноких людей, які потребують допомоги. Вчитель влучно підібрала художню літературу, вірші про добрі вчинки.

Година спілкування

«Твори добро, бо ти Людина»

Мета: продовжувати знайомити учнів із людськими чеснотами; довести до свідомості дітей, що добро й милосердя чиняться безкорисливо; викликати у дітей бажання творити добро, бути милосердними й уникати злих вчинків.

Хід заняття

Слово вчителя

Благодійність і милосердя завжди були притаманні нашому народові. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба з голодним, дати притулок бездомному, захистити старого й немічного, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Творче завдання « Серце доброти».

Учні розповідають, що вони відчувають, коли стикаються з проявами доброти, і назвати добрі вчинки, які вони можуть здійснити одне для одного, щоб усім жилося краще і цікавіше. Потім учитель малює на дошці «Серце доброти» і записує на ньому відповіді учнів.

Творче завдання «Добрий вчинок».

Учитель поділяє учнів на групи і записує на дошці низку ситуацій:

- Людина постійно запізнюється;

- Людина не вміє готувати;

- Людина не хоче вчитись;

- Людина обманює близьких;

- Людина не може знайти роботу;

- Людина мріє мати домашню тварину.

Кожна група обирає ситуацію і пропонує два способи допомоги людині: перший – справжня допомога, що є дійсно добрим вчинком, другий – удавана допомога, що може спричинити людині шкоду.

Бесіда.
Що сталося б зі світом, якби в ньому раптом не стало доброти?
Чи траплялися у вашому житті випадки, коли вас не справедливо кривдили, хоча ви ставились до оточуючих по доброму й усім допомагали?
Розкажіть про випадки, коди чиясь допомога заподіяла вам шкоду?
Як ви гадаєте, чи важко бути добрим?
Як ви гадаєте, чи може доброта зцілити людину? Наведіть приклади.
Слово вчителя.
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта, не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте,
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Чи втратило сьогодні свою цінність милосердя? Чи є поряд із нами люди, які потребують допомоги?
В Україні мешкає близько двох мільйонів самотніх людей. Майже двісті тисяч із них не здатні подбати про себе. 15000 самотніх живуть у будинках-інтернатах. Усіх цих людей поєднує одне - немічність.
Понад мільйон наших земляків живе нині у злиднях. Близько 30000 із них не мають гідного житла. 70000 громадян нашої держави змушені існувати на мізерну пенсію. Ці сумні цифри лякають. Проте вони - правда життя, яку ми маємо знати і намагатися змінити на краще.
Мабуть, важко уявити, що люди можуть страждати не лише від хвороб або бідності. Душевний біль може спричинити і холодна байдужість оточуючих, непривітність. І як образливе слово може поранити душу, так привітне слово може зцілити її.
1-й учень. Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим.
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану,
Чи перший біль, чи то останній,
Коли б то знати наперед!
2-й учень. Кажімо більше ніжних слів.
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке,
Короткі в нас слова черстві!
Кажімо більше ніжних слів!
Слово вчителя.
Лікування добротою потребують не тільки фізично немічні або самотні, але й здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто залишається байдужим до несправедливості та чужого горя.

3-й учень. Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів..
А ти, що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш, подумай і збагни,
Але уже з низької висоти.
І зваж і переваж, а хто є ти?
І зваживши нікого не вини.
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там хоч раз добром світила рать
І променем світилося святим?
І ти збагнеш, що до своїх страждань
Не відгукнеться власна глухомань.\
А ти шукаєш в людях доброти!
Слово вчителя.

У старовину церковні дзвони використовували не лише для сповіщання прихожан про початок чи закінчення богослужінь. Дзвони збирали громаду. У них били на сполох під час пожежі або ворожого нашестя, збирали місцеву громаду для надання спільної допомоги родині вдовиці або сиріт.
Сьогодні церковні дзвони також б’ють на сполох, закликаючи нас до Милосердя і Доброти. Бо тільки ці вічні цінності роблять нас справжніми людьми. будьмо милосердні. Озернімось навколо. Поряд з нами мешкають люди, які потребують допомоги. Тож не відкладаймо доброчинність на потім. Нині, сьогодні, саме зараз! Бо завтра, можливо, буде пізно!
Творче завдання « Допоможи Каєві».
Учні пригадують казку Г.Х. Андерсона «Снігова королева». Потім клас поділяється на групи. Кожна група має записати добрі слова, які б розтопили крижинку, що потрапила в око Каєві. Після того, як представники від кожної групи прочитають добрі слова, учні класу разом із вчителем складають із цими словами «Лист доброти» до Кая і Герди.
Заключне слово вчителя.
Навчаймося добра, як вчаться мові діти,
Щоб потім все життя його творить святе.
Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,
Тримаймо у серцях, як сонце золоте.
Даруймо для людей погожі дні весняні,
Щоб щедрим садом вік святився небокрай,
Щоби беріз пісні лунали до нестями
І повнився добром наш дім і рідний край.

Довкілля. Збережемо природу!

Довкілля – це місце, де мешкають живі істоти, де вони знаходять поживу, прихисток.

Ми не можемо уникнути втручання в навколишнє середовище. Часто ми завдаємо шкоди природі: погіршуються умови життя рослин, тварин, людей.

Щоб вижити, треба зберігати природу Землі.          

Наша держава Україна дбає про охорону природи. На заводах і фабриках встановлюють обладнання, яке не дозволяє забруднювати повітря, воду, ґрунт. Для збереження куточків незайманої природи створено заповідники. Там заборонено вирубувати дерева кущі, збирати й витоптувати трав'янисті рослини.
Не дозволяється полювати на звірів, птахів, ловити рибу, метеликів, інших тварин. В Україні є такі великі заповідники: Карпатський національний, Чорноморський, Асканія-Нова та інші.

  

       

 У заповідниках охороняють рослини і тварин, яких у природі залишилося дуже мало.

Їх називають рідкісними, або зникаючими. Усі вони занесені до Червоної книги України.

                             

              
        сірий журавель                                        дрофа                                               дельфін             

Пам'ятай!

Дбати про природу повинна не тільки держава, а й кожна людина. Дорослі й діти мають берегти природу там, де вони живуть, працюють і відпочивають.

         

Що б ти не робив, спочатку подумай, чи не зашкодиш цим природі. Дбайливо стався до природи сам і нагадуй про це старшим. Розповідай своїм батькам, про що ти дізнався на уроках природознавства.
Запрошуй їх разом з тобою спостерігати за неживою і живою природою. Попроси дорослих допомогти тобі зробити і розвісити годівниці, шпаківні. 

               

     Разом обгородіть мурашник, розчистіть джерельце.                     

   Посадіть дерево, кущ, квіти біля вашого будинку і доглядайте за ними. 

              

   

Тоді шумітимуть ліси, лунатиме пташиний спів, а в містах буде чисте повітря.

Запам'ятай і виконуй правила!

У лісі намагайся ходити стежинами, щоб не витоптувати трав'янисті рослини. Лікарські рослини збирай тільки в тих місцях, де їх багато. Рослини з насінням обов'язково залишай.

 

Не зривай для букетів лісові і польові квіти. Краще склади букет із квітів, що їх виростили люди.

Не ламай гілок дерев та кущів.

Травень і червень — місяці тиші. Не лякай тварин не підходь близько до гнізд, не бери яєць чи пташеня: до рук, бо птахи покинуть гнізда.

               

Не поспішай підбирати в лісі пташенят, їжаченя: та малят інших тварин. Можливо, десь недалеко причаїлися їхні батьки і чекають, коли ти підеш.

       

Якщо в тебе є собака, не бери його з собою в ліс навесні і на початку літа, бо він може впіймати пташеня чи безпомічне звірятко.

       

Не розкладай у лісі багаття. Це може спричинити лісову пожежу, від якої загинуть рослини і тварини.

У лісі, парку, озері, річці чи на луці будь охайним, не залишай після себе сміття.